Українська Православна Церква, яка активно розвивається останніми роками і кількісно, і якісно, для успішної місії в суспільстві повинна, за словами Предстоятеля УПЦ, враховувати соціокультурні особливості України як держави з двома різними культурними просторами: «східним» і «західним».
«Ці дві спільності - український схід і захід - різні, але нероздільні - між ними багато об'єднуючого, - сказав Митрополит Володимир. - Це й мова, й історія, і культура, але, мабуть, найголовніше - християнство, яке має єдине джерело - Хрещення святого князя Володимира».
Перед Україною - самодостатнім соціокультурним простором - сьогодні постало завдання «набуття власної внутрішньої цілісності через синтез спадщини сходу й заходу». Подібне до цього завдання колись було успішно вирішене при святителеві Петру Могилі.
Блаженніший Митрополит Володимир зазначив, що Українська Православна Церква - це «єдина церковна структура й один із небагатьох суспільних інститутів в Україні, який має міцну опору й на лівому, і на правому берегах Дніпра». Тому, за словами Владики, саме вона «може й повинна стати тим центром, навколо якого об'єднаються "східна" і "західна" соціокультурні спільності».
Усі громадяни України, незалежно від їхніх політичних симпатій або культурних переваг, однаково дорогі для Матері-Церкви, і тому, зазначив Його Блаженство, «Українська Православна Церква робить усе можливе, щоб зберегти свободу від політичного й ідеологічного контексту».
Він відзначив також нову загрозу «фрагментації Православ'я в Україні за тими лініями, які розділяють цивілізаційно-культурні спільності в межах нашої країни». За словами Предстоятеля УПЦ, цьому сприяють політичні сили не лише в Україні, а й за її межами. «У результаті Церква в Україні може бути розділена на кілька православних юрисдикцій. Церковного миру це Україні не принесе і від розколів її не врятує. Навпаки, така політика згубна для єдності Церкви в Україні; вона неминуче призведе до нових розподілів і протистоянь, які, до того ж, можуть негативно вплинути на загальноправославну єдність», - застеріг Блаженніший Митрополит Володимир.
Він також назвав три основні загрози, які постали сьогодні перед Церквою в Україні: націоналізм, секуляризація та конс'юмеризм.
Перша загроза вже пройшла точку свого апогею, вважає Його Блаженство, оскільки українське суспільство вже в цілому перехворіло націоналізмом. Відповідаючи на цей виклик, Церква в Україні «не словом, а ділом довела українському суспільству, що вона - плоть від плоті українського народу, що нам дорога українська історія і традиції, і ми є органічною частиною сучасного українського суспільства».
Актуальнішими сьогодні в Україні, за словами Блаженнішого Владики, є дві інші загрози: секуляризму, що тяжіє до «певної ефемерної віри без ознак церковності», і конс'юмеризму, який перетворює людину на егоїста, зосередженого на споживанні.
На тлі цих викликів сучасності особливої актуальності набуває питання подолання розколу в українському православ'ї. Це питання важливе ще й тому, що, як зазначив Його Блаженство, «з кожним роком стіна, яка розділяє православних у нашій країні, стає міцнішою та вищою, таким чином вже незабаром суспільство сприйматиме наявність в Україні кількох православних церков як норму».
Предстоятель УПЦ закликав не баритися з вирішенням питання подолання розколу. «Якщо до складу Української Православної Церкви сьогодні входить близько одинадцяти тисяч парафій, то загальна кількість парафій, які перебувають поза спілкуванням із Вселенським Православ'ям, становить близько чотирьох тисяч, - сказав він. - Ці числа означають, що мільйони православних в Україні перебувають поза церковним спілкуванням. Вони позбавлені благодаті Таїнств, і їхнє вічне спасіння під загрозою. Тому наша пастирська відповідальність вимагає від нас вжити найрішучіших заходів, спрямованих на подолання розколу».
Однією з істотних передумов розколу, за словами Його Блаженства, є вищезгадана поляризація українського суспільства на схід і захід. Тому, як сказав Митрополит Володимир, «Українська Православна Церква прагне максимально дистанціюватися від будь-яких політичних та ідеологічних платформ, оскільки в українському контексті вони не об'єднують, а розділяють людей». «Саме через це ми також не беремо на себе відповідальності визначати цивілізаційний вибір України», - додав він.
Предстоятель УПЦ проінформував учасників Архієрейського Собору про рішення Собору єпископів УПЦ, що відбувся у Києві в грудні минулого року, про осуд так званого «політичного православ'я». Керуючись пастирськими мотивами, Собор єпископів УПЦ вказав тоді «екстремістськи настроєним силам усередині нашої Церкви на те, що їхня діяльність шкодить церковним інтересам, у тому числі зусиллям, спрямованим на подолання церковного розколу». Предстоятель УПЦ повідомив також, що очікує подібного кроку й з боку представників самопроголошеного Київського патріархату, в ідеологічній платформі якого, на його думку, закладено «політичне православ'я».
Діалог із розкольниками може бути успішним. Як приклад конструктивної позиції Предстоятель УПЦ назвав співпрацю з представниками Української Автокефальної Православної Церкви, які «демонструють щирість у намірах і готовність приймати аргументи іншої сторони». Так, УАПЦ сьогодні переглянула багато власних позицій, зокрема, засудила етнофілетизм і внесла необхідні еклезіологічні уточнення в розуміння таких понять, як «автокефалія», «національна церква», «націоналізм», навколо яких в Україні сьогодні триває дискусія.
Однак, як зазначив Його Блаженство, і в УАПЦ, і в УПЦ КП «питання про подолання розколу пов'язується з набуттям Українською Православною Церквою нового канонічного статусу», подібну позицію займає й українська держава в особі її сьогоднішнього керівництва.
«З великою часткою ймовірності можна припустити, що вдосконалення канонічного статусу Української Православної Церкви сприяло б приєднанню до неї розкольницьких груп», - відзначив Митрополит Володимир. Але саме по собі це рішення не розв'язало б проблему єдності Церкви в Україні, оскільки «дуже багато представників єпископату, духовенства й мирян у нашій Церкві не готові відмовитися від нинішнього канонічного зв'язку з Руською Православною Церквою», - додав Його Блаженство.
«Ми зіштовхуємося з двома позиціями, які суперечать одна одній, - повідомив Предстоятель УПЦ. - З одного боку, деякі стверджують, що автокефалія руйнівна для церковної єдності. Однак така точка зору, будучи доведеною до свого логічного завершення, означала б, що між Помісними Православними Церквами, які мають автокефальний статус, не існує церковної єдності, а це докорінно суперечить православному вченню про Церкву. З іншого боку, існує думка, що автокефалія - це єдиний і безальтернативний спосіб вирішення української церковної проблеми. Ця позиція не менш безглузда».
Блаженніший Владика закликав ураховувати історичний досвід набуття автокефалії іншими Помісними Церквами, який свідчить про те, що «поспішна автокефалія може стати причиною подальших розподілів усередині Церкви».
Митрополит Володимир також повідомив, що «Українська Православна Церква сьогодні надає перевагу розгляду проблеми подолання існуючого церковного розподілу в пастирському ключі, уникаючи питань, навколо яких на даний момент існує безліч спекуляцій». «Це означає, що ми готові обговорювати проблеми, пов'язані з подоланням розколу, але не готові обговорювати зміну статусу Української Православної Церкви, оскільки вважаємо це передчасним і некорисним для сучасного церковного життя», - додав він.
Предстоятель УПЦ торкнувся також питання взаємовідносин Церкви з представниками влади. Він відзначив «позитивні моменти у ставленні нинішнього керівництва України до Церкви». «Відрадно, що держава стурбована проблемою церковного розколу й вважає його подолання одним із своїх пріоритетних завдань», - підкреслив Його Блаженство.
Але добрі наміри держави, за його словами, можуть поєднуватися з невдалими способами їхньої реалізації, що викликає загрозу ще гірших наслідків, коли замість старих розколів можуть виникнути нові. «Загроза саме такого розвитку ситуації виникає в тому випадку, коли представники державної влади ігнорують позицію найбільшої в Україні Церкви, вживають тих або інших заходів, спрямованих на подолання розколу, без її відома, не порадившись із її Предстоятелем. У таких випадках ми вважаємо дії нашої влади неправомірними й такими, що виходять за передбачені Конституцією України межі у сфері церковно-державних відносин. Найчастіше це стосується регіональних чиновників, які ревно не по розуму втілюють на місцях те, відголоски чого, не завжди чіткі, чуються ними в центрі», - заявив Його Блаженство.
Він також висловив надію на більш конструктивну співпрацю з державою у вирішенні таких насущних проблем, як викладання християнської етики в школах, здійснення пастирського служіння в армії та в'язницях, а також у питаннях надання Церкві статусу юридичної особи й реституції церковної власності.
Наприкінці свого виступу Предстоятель УПЦ висловив надію, що повнота Руської Православної Церкви, представлена на Архієрейському Соборі, належно оцінить серйозність проблеми українського розколу й надасть з цього питання своє визначення.
Фото священика Андрія Дудченка та прес-служби Московської Патріархії
Православіє в Україні
Написати перший коментар
