28 листопада розпочався Різдвяний піст, що передує святу Різдва Христового. Він має ще й іншу назву - Пилипівка, адже саме перед ним вшановують день пам'яті апостола Пилипа. Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою й постом, і з чистим серцем, душею й тілом могли благоговійно зустріти Сина Божого, Який прийшов у світ. Окрім звичайних дарів та жертв ми маємо принести Йому наше чисте серце й бажання дотримуватися Його вчення. У молитовному житті Церкви таємниця Різдва так само велика, як і таємниця Воскресіння з мертвих, а тому тривалість і значення Різдвяного посту подібні до Великого посту, що передує Великодню.
Різдвяний піст триває сорок днів та закінчується в ніч перед Різдвом (25 грудня / 7 січня). За цей час зростає молитовна напруженість, міцнішає передчуття свята. За п'ять днів до Різдва, тобто з 2 січня (за новим стилем) починається, так би мовити, передсвято, на зразок Страсного тижня. Особливим днем посту є канун свята - Святвечір (Навечір'я), 24 грудня / 6 січня. Це день суворого посту, богослужіння цього дня побудовано за взірцем Великої (Страсної) П'ятниці.
«Не можна» - чи «треба»?
Почуття благоговіння перед таємницею Різдва Спасителя спонукає християнина задуматися над тим, як гідно підготувати себе до цього свята. Готуючись до Різдва, ми прагнемо самі стати кращими, навчитися любові до Бога і ближніх, щирій молитві, позбутися пристрастей та набути християнських чеснот. Буде помилкою дивитися на піст як на період, коли щось «не можна»: вживати м'ясо, мати статеві стосунки з дружиною, дивитися телевізор тощо... Суть посту - не в тому, що «не можна», а в тому, що ми можемо зробити, коли звільнимо власні сили й час. Отже, мета певних обмежень під час посту - не в них самих, а в тому, що ми маємо зробити завдяки ним.
Згідно з церковним Уставом, під час цього посту не дозволяється вживати продукти тваринного походження - м'ясо, масло, молоко, яйця та сир. Рибу та вино у звичайній практиці приходських церков дозволяється вживати в усі дні посту, крім середи та п'ятниці (за винятком тих днів, коли на середу чи п'ятницю припадає велике свято, наприклад, Введення Божої Матері в Храм чи храмове свято), а також окрім періоду передсвята Різдва (з 2 січня за новим стилем). Монастирські ж правила дещо суворіші.
Невживання м'яса під час посту не свідчить про те, що воно нечисте, чи що вживати його - гріх. Ми утримуємося від м'яса тому, що прагнемо виховати свою волю й довести: людина не лише матеріальна істота, яка живе «хлібом єдиним».
Церковний Устав регулює не тільки характер їжі, а й її кількість. Мета посту - дати змогу людині відчути голод, пізнати власну залежність від матеріальної їжі й подолати її. Піст - це наш день незалежності від матеріального світу. Як діти Божі, ми залежні тільки від Нього, й не маємо ставати рабами їжі чи плотських пристрастей.
«Постуючи, братіє, тілесно, постуємо й духовно... »
Піст тілесний, тобто утримання від вживання певних продуктів, має бути врівноважений постом духовним. Сам по собі тілесний піст нічого не дає душі й не наближує нас до спасіння. Навпаки, такий піст може бути й духовно шкідливим - якщо ми, утримуючись від їжі, починаємо відчувати власну перевагу над тими, хто не постує. Справжній піст має бути пов'язаний з молитвою, покаянням, утриманням від пристрастей, викорінюванням злих вчинків, прощенням образ.
Церковна традиція нагадує про обмеження статевих стосунків під час посту. Знову ж таки, йдеться не про гріховність чи негідність таких стосунків (Церква високо шанує християнський шлюб), а про те, щоб звільнити сили на духовне життя.
Під час посту християни також утримуються від того, що не сприяє зосередженню на духовному житті, тобто від розважальних і видовищних заходів, вистав, концертів, особливо від марної витрати часу на телесеріали, низькопробні телешоу та фільми. Звичайно, йдеться не про обов'язкову повну заборону телевізора на час посту - кожен християнин має на власний розсуд встановити, які передачі йому потрібні й не суперечать його духовному життю.
Піст не є ціллю, а лише засобом. За допомогою посту християни намагаються усмирити власні пристрасті та очиститися від гріхів. Тілесний піст без духовного вироджується в банальну дієту. Церковні молитви нагадують про те, що духовний піст має бути невід'ємним від тілесного: «Постуючи, братіє, тілесно, постуємо й духовно, розірвемо всякий союз з неправдою». У своїх піснеспівах Церква заперечує уявлення про те, що нібито можна догодити Богові лише тілесним постом без духовних вчинків: «Постуючи від їжі, душе моя, і не зчищаючись пристрастей, марно втішаєшся невживанням (їжі), бо якщо піст не принесе тобі виправлення, то ти будеш ненавидима Богом, як фальшива, та станеш подібною до злих демонів, що ніколи не їдять».
Як привчити себе постувати?
Основа посту - боротьба з гріхом через помірність (зокрема в їжі). Саме помірність, а не виснаження, приводить до перемоги, й тому кожен християнин має порівняти правила проводження посту з власними силами та ступенем підготовки до постування. Як і будь-який аскетичний подвиг, постування потребує підготовки. Постувати треба поетапно, починаючи з утримання від м'ясної їжі щосереди і щоп'ятниці протягом усього року.
Бувають такі християни (переважно початківці), які необдумано й поспішно беруться за постові подвиги, постують дуже суворо й надмірно. Але дуже швидко вони псують власне здоров'я або від голоду стають нетерплячими й дратівливими, зляться на всіх і на все; потім піст стає для них нестерпним, і вони кидають його. Щоб уникнути цього, треба привчати себе до посту поступово, уважно, досягаючи мети малими, але постійними кроками. Кожен має сам встановити, скільки їжі на день йому потрібно, потім потрохи зменшувати її кількість та довести до того рівня, коли більше зменшувати кількість їжі вже неможливо, щоб не ослабнути й не виснажитися, стати нездатним до молитви та праці. Також буде дуже добре, якщо той, хто бажає дотримуватися посту, порадиться зі священиком й отримає благословення на проходження посту.
Священик Андрій Дудченко
Православіє в Україні
Написати перший коментар
